"Після шістдесяти у мене помітно послабився слух. Тради­ційне лікування не допомагає, знайомі радять придбати слуховий апарат. Але користуватися ним — це морока. Та й дорогий той пристрій, як на мою кишеню".

Василь Р., м. Львів

Відповідає лікар-отоларинголог вищої категорії, головний лікар медичного центру «ПІЗНАЙ СВІТ®», Василь Ярославович Лагошняк.

— Перш за все треба з'ясувати, чому слабне слух. Причин цьому може бути декілька. Вони різно­манітні. Це перебута інфекція середнього вуха, травми, вро­джені дефекти, лікування ототоксичними засобами, безпе­рервна дія шуму… У більшості випадків слух слабне поступово й безболісно. Інколи цей процес повільний, тож практично немож­ливо відразу його помітити. По допомогу часто-густо звертаються люди вже із значним дефектом слуху. Недочування вони зазвичай пояснюють втомою або тим, що «інші не говорять, а бурмочуть собі під ніс». Це перша помилка, коли люди вперто не погоджуються визнати себе хворими та звернутися до спеціа­лістів: аудіолога, оториноларинголога, сурдолога або отолога. Тож, зауваживши перші симптоми втрати слуху, не полі­нуйтеся відвідати медкабінет. Чим швидше ви туди звернетеся, тим легше запобіжите лиху.

Як правило, людина спершу перестає чути високі тони — жіночі та дитячі голоси, спів птахів. Відтак гіршає сприйняття звуку у великих приміщеннях (церква, театр), коли мовець перебуває на значній відстані. Прикметним є те, що людині весь час хочеться додати гучності телевізору чи радіо, а телефон­ний зв'язок здається їй поганим. Некомфортно почуваючись у компанії, вона, буває, уникає групових зустрічей, на яких важко розібрати сказане.

Між іншим, людям, що вже переступили 50-річний рубіж, бажано щороку проходити лі­карське обстеження. Покладіть собі робити це, аби не забувати, у якийсь визначений час, Скажі­мо, відразу після свого дня народження.  Не  бійтеся  цих

візитів, адже оториноларинголог не стоматолог, процедура обсте­ження слуху зовсім безболісна. У лікаря ви відповісте на питання, він перевірить вашу здатність розрізняти прості слова різної висоти та різні звуки. За вашою здатністю розрізняти звукові тони на змінних частотах зроблять аудіограму — індивідуальну ха­рактеристику слуху, й з її допо­могою визначать вид і ступінь втрати слуху. Відповідно до цього призначать лікування. Якщо треба, порадять протезування і реабілітацію.

Як свідчить статистика, у приблизно 10 відсотках випадків втрати слуху може зарадити ліку­вання. У решті ж випадків допоможуть лише слухові апарати. їх є декілька видів.

Найпоширеніші — це внутрішньоканальні слухові апарати. Ними користуються майже 80 відсотків споживачів. Ця популярність пояснюється просто. Апарати прості (складаються з одного елемента), малопомітні й ком­фортабельні. Вони забезпечують близький до природного спектр звуків. Виготовляють їх інди­відуально, відповідно до форми вуха конкретної людини та відповідно до аудіограми.

Другий вид — завушні слухові апарати, їх доукомплектовують виготовленою за індивідуальною характеристикою внутрішньою вкладкою, через яку звуки над­ходять до барабанної перетинки. Ці апарати можна під'єднати до зовнішніх джерел звуку, скажімо, до телевізора. Це дає змогу поліпшити звукосприйняття.

Найвищим досягненням су­часної техніки вважають бага­токанальні цифрові слухові апарати — такі собі мініатюрні комп'ютери, що виконують 150 мільйонів операцій за се­кунду. Його вироби добре запрограмовано за багатьма параметрами відповідно до індивідуальних особли­востей порушення слуху. На деяких, програмованих слухових апаратах є кнопка вибору програ­ми, з допомогою якої можна змінити звучання апарата залеж­но від місцеперебування (робота, ресторан, дім тощо). Між іншим, дитячі слухові апарати можуть бути декоровані кольоровими малюнками.

Про те, який саме апарат вам потрібний, вирішує фахівець. Він же й налагоджує пристрій. Якщо уражені обидва вуха, бажано носити два апарати (тоді здійс­нюється бінауральна корекція).

Загально перевіряти дію слухо­вого апарата, чистити й нала­годжувати його належить кожних чотири місяці.

Звичайно, деякий час піде на те, щоб звикнути до слухового апарата й навчитися відфільт­ровувати небажані звуки. За той час ви знову відновите природну здатність і розрізняти звуки, і визначати, звідки вони надхо­дять.

Як радить Василь Лагошняк, головне — позбутися ком­плексу неповноцінності (у Європі на слуховий апарат дивляться так само, як на окуляри чи контактні лінзи) і не відмовлятися від великого щастя – чути.

ПІЗНАЙ СВІТ®